Ще недавно для агровиробника питання купівлі агрохімії здебільшого зводилося до ціни, ефективності та довіри до продавця. Але правила гри змінюються. Україна рухається до європейської системи контролю хімічної продукції, де важливе значення мають не тільки характеристики самого продукту, а й його походження, документи та законність обігу. І це вже не лише питання виробника чи імпортера препарату.
Це питання і фермера, який купує та використовує цю продукцію, адже сьогодні ви придбали препарат, використали його на полі — і начебто на цьому історія закінчилася. Але через певний час може виникнути цілком конкретне запитання: що саме ви використали, які протоколи, хто це виробив, де придбали, до якої партії належав препарат і чи мав він право перебувати на ринку?
Це може стати важливим під час перевірки чи аудиту, продажу сільськогосподарської продукції, отримання кредиту, роботи з великим покупцем, участі у тендері чи виходу на експортний ринок і підтвердження органічності продукції.
Сьогодні дедалі важливішою стає простежуваність — від використаних матеріалів до готової продукції
Потрібно мати можливість підтвердити, що саме придбано, у кого, коли, на яких умовах і як ця продукція використовувалася. Україна поступово рухається в цьому ж напрямку.
Що це означає на практиці?
Фермеру не потрібно ставати хіміком чи юристом, але перед покупкою агрохімії варто сформувати просту звичку: не просто питати ціну — питати документи.
Що перевірити перед покупкою агрохімії?
- Перевірити продукт у відповідному державному реєстрі. А точніше, перевірити два різні реєстрові питання.
Перше — Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. З цим реєстром більшість агровиробників давно знайомі.
Друге — Державний реєстр хімічних речовин.
Варто перевірити, чи проведена необхідна попередня державна реєстрація хімічної речовини та чи має підприємство відповідний реєстраційний номер.
- Перевірити документи на продукт. Зокрема, наявність документа про якість на конкретну партію та паспорта безпеки українською мовою.
І тут важливий момент: SDS від закордонного виробника — не підходить.
- Перевірити документи поставки. Договір, видаткова накладна, ТТН та інші документи мають дозволяти встановити: що саме, у кого, коли і в якій кількості було придбано.
- Перевірити маркування та паковання. Інформація на пакованні має відповідати встановленим вимогам, а маркування — бути належним та узгодженим із документами на продукцію.
- Укласти договір із належним утилізатором. Заздалегідь подбати про передачу непридатної хімічної продукції та тари від неї на утилізацію.
І тут є дуже важливий момент. Таку продукцію та тару не можна просто викинути, спалити на підприємстві або передати першому, хто запропонував за неї гроші. Необхідно перевіряти, хто саме приймає такі відходи та чи має відповідні законні підстави для здійснення операцій з ними. Зокрема, суб’єкта варто перевіряти у Реєстрі ліцензіатів з управління небезпечними відходами.
Самовільне спалювання, захоронення або інше неналежне поводження з небезпечними відходами може мати не лише екологічні, а й серйозні юридичні наслідки.
І так, тара з-під ЗЗР, добрив або окремих біопрепаратів — це небезпечні відходи, порушення правил поводження з якими може призвести до кримінальної справи.
Важливо: зберігайте всю документація по кожній операції підприємства щонайменше 7 років.