Фокус досліджував повстання Чехословацького корпусу, яке на початку лiта 1918 року, ймовірно, спровокувало один із найкривавіших конфліктів у світовій історії – громадянську війну в Росії.
Невдало кинута з вагона залізяка травмувала пасажира сусіднього потяга. Це спричинило сутичку, яка призвела до масштабного повстання та навіть громадянської війни на руїнах однієї із найбільших імперій у світі. Військовий корпус із малочисельної нації на кілька місяців став володарем найдовшої магістралі на світі. Про що всі ці події та до чого тут Україна?
Перша світова війна – це було протистояння багатонаціональних імперій. Відтак кожен з учасників конфлікту прагнув спровокувати протистояння на національному ґрунті в стані свого суперника. В лавах ворожих армій створювалися національні підрозділи із народів поневолених супротивником. Трагедія українського народу в тому, що у цій війні українців залучали до війни обидві протиборчі сторони, тож наші предки були змушені воювати один проти одного.
Чехи та словаки проти австрійців та угорців
А от у чехів та словаків ситуація була простішою. Вони перебували під гнітом однієї імперії, але їх поневолення тягнулося аж з періоду Середньовіччя, що наклало суттєвий відбиток на їхній ідентичності. Тим не менш чехи та словаки чітко розуміли де їх ворог. За таких обставин підтримка супротивника Австро-Угорщини – Росії була логічним та природним рішенням. Перший чехословацький бойовий підрозділ для війни проти Центральних держав був сформований у Києві восени 1914 року. Саме столиця сучасної України стала прихистком для численної чеської діаспори, зокрема й економічно активної.
У 1916 році Антанта більш серйозно поставилася до справи відродження чеської та словацької націй. Було створено Чехословацьку раду, яку очолив майбутній керівник уряду незалежної Чехословаччини Томаш Масарик. Розпочалася системна робота із полоненими чехами та словаками, які воювали у складі Австро-Угорської армії.
Схожу роботу в той час по ту сторону фронту проводили й українські політичні діячі, зокрема Союз визволення України, який очолював майбутній ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов. СВУ добився виокремлення українців в окремий табір для військовополонених, де з ними самими ж українцями й проводилася просвітницько-агітаційна робота. Проте, на жаль, значних успіхів досягнути не вдалося.
Чехи, словаки та УНР
Натомість на момент революції в Росії весною 1917 року до складу Чехословацького корпусу входило уже кілька десятків тисяч вояків. Цей збройний підрозділ, який базувався у Києві відіграв важливу роль в придушенні більшовицького повстання в місті восени 1917 року. Корпус підтримав легітимну російську владу, яку на той час на українських землях уособлювала Українська Центральна рада. Придушення більшовицького повстання створило передумови для проголошення Української народної республіки.
Проте надалі від Чехословацької ради Корпусу надійшов наказ більше не втручатися у «внутрішньоросійські» конфлікти. Тож чехословаки не допомогли УНР відстояти Київ проти більшовицького наступу взимку 1918 року. Для укладання угоди про нейтралітет із більшовиками до України прибув особисто Томаш Масарик. Київ на станції Крути довелося захищати школярам та військовим курсантам.
До центру Європи через Тихий океан
Після укладання Берестейського миру між УНР та Центральними державами Корпус чехословаків покинув територію України. У Парижі для нього приготували відповідну роль у Першій світовій війні – гинути на полях бої Західного фронту за інтереси Антанти, яка обіцяла чехам та словакам державність.
Спочатку невеликий загін Корпусу було доставлено до Франції через Мурманськ та Архангельськ. Але через небезпеку такого маршруту (кораблям, які перевозили цих вояків лише дивом вдалося уникнути торпед німецькими субмаринами). Тож було вирішено перекинути Чехословацький Корпус до Франції через Владивосток та Тихий океан. Для такої акції передбачалося залучити 63 ешелони.
Здавалося б, усі мали бути задоволені: чехословаки їдуть воювати за визволення своєї Батьківщини, Антанта отримує суттєве підкріплення, а більшовики спекаються реальної військової сили на територіях, на які вони претендують.
Але проти цього свята життя виявилися німці, яким була зовсім ні до чого поява підкріплення для їх супротивників чисельністю близько шестидесяти тисяч загартованих у боях війни чехословацьких легіонерів. В березні 1918 року більшовики уклали із країнами Четвертного союзу сепаратний мир. Це відбулося без узгодження із союзниками по Антанті, тож у німців різко звільнилися близько сорока дивізій, які вони перекинули зі Східного фронту, який таким чином припинив своє існування на Західний. У Франції ж людські ресурси були близькими до вичерпання. Париж опинився під загрозою.
Здавалося, що перемога Німеччини – це справа технічна, тож коли з Берліна до Кремля, який контролювали більшовики надійшло прохання про затримку легіону, у таборі «червоних» вирішили не ігнорувати прохання «майбутніх переможців» Світової війни.
Важливо Уроки минулого: як Львів тричі за 30 років опинявся в епіцентрі світової війни, а Польща зникла з мапи світу
Весною 1918 року шістдесят тисяч озброєних військових перебували у 63 ешелонах, які розтягнулися на залізничних лініях між Пензою та Владивостоком – лінією, довжиною близько семи тисяч кілометрів. В цей час з Москви місцевим осередкам більшовиків надходили телеграми з наказом будь-яким способом зупинити рух Корпусу до Владивостоку. В одній з них Лев Троцький прямо наказував роззброювати та заарештовувати чехословаків.
Вважається, що масштабне повстання спалахнуло зі здавалося б випадкового інциденту. У Челябінську один з ешелонів Чехословацького корпусу стояв поруч із вагоном, яким пересувалися колишні угорські військовополонені. З угорцями у словаків були вкрай напружені відносини, адже в Будапешті вважали слов’янські землі на захід від Карпатського хребта (зокрема й території сучасного українського Закарпаття) своїми. За досі нез’ясованих обставин з угорського вагона в сторону вояків Чехословацького корпусу полетіла чавунна ніжка від групки. Один із солдатів був важко поранений і навіть згодом помер. Чехословаки вирішили лінчувати винного. За що більшовицька влада Челябінська заарештувала причетних солдатів Корпусу. Керівництво підрозділу своїх вирішило не залишати, тож заарештованих солдатів відбили силою. Це призвело до збройного протистояння із місцевими більшовиками. Оскільки бойового досвіду у колишніх фронтовиків із Чехії та Словаччини було більше, то сутичка завершилася взяттям Челябінська під контроль Корпусу.
Чехословацький корпус vs більшовики
Так розпочалося чи не найдивніше повстання в історії. По суті іноземні легіонери, які перебували на території уже нейтральної держави захопили її місто. Захоплення Челябінська призвело до сутичок між більшовиками та легіонерами по усій лінії прямування ешелонів. І завершувалися вони в основному перемогою чехословаків. Так більшовики досить своєрідно виконали прохання німців – вони затримали чехословаків на своїй території, по суті розпочавши з ними справжню війну.
Томаш Масарик звернувся до бійців Корпусу із закликом протистояти більшовикам, яких оголосили союзниками Німеччини. На Західний фронт в цей час уже почали прибувати американські війська, тож Париж став менше потребувати військового підкріплення. В Антанті вирішили за необхідне допомогти антибільшовицьким силам у Росії, таким чином провчити їх за сепаратний мир.
Важливо Козаки у Маньчжурії: хто i як будував українську державу під протекторатом японського імператора
Вздовж Транссибірської магістралі, яку взяли під контроль чехословаки стали формуватися осередки Білого руху – суперників «червоних» більшовиків. В міру успіхів на Західному фронті Антанта все більш охоче вступала у боротьбу проти більшовиків на теренах того, що залишилося від Російської імперії.
Роль чехословаків у подальшому ході громадянської війни на руїнах Російської імперії важко оцінити однозначно. Їхнє протистояння більшовицьким осередкам вздовж Транссибірської магістралі однозначно дало поштовх повстанню, що переросло у громадянську війну. За підтримки Корпусу Білий рух на чолі з адміралом Колчаком організаційно оформився та перейшов у наступ.
На той час Сибір фактично й був ланцюжком міст, розташованих на півдні азійської частини Росії. Хто контролював ці міста, той фактично взяв під контроль цивілізовану частину Сибіру. Гігантські території на північ майже не були освоєні.
Проте надалі Корпус поводив себе стримано. Після поразки у війні Центральних держав та розпаду Австро-Угорщини чехословаки більше хотіли повернутися додому – побачити на власні очі визволену після багатостолітнього ярма батьківщину.
Чехословаки та громадянська війна на руїнах Росії
Кривава війна продовжувалася на руїнах Росії ще два роки, на жаль, зачепивши й Україну. Тоді, влітку 1918 року, здавалося що влада більшовиків приречена. Але їм вдалося вистояти, залучивши на свою сторону найбідніші верстви населення, яких знедоленій Росії виявилося достатньо аби допомогти «червоним» розбити своїх ворогів. Не допомогла навіть інтервенція Антанти.
А чехословаки все менш активно брали участь у бойових діях, інколи навіть стаючи на заваді силам «білого руху». Неузгодженість керівників Антанти та відсутність чіткої стратегії та, головне візії розвитку конфлікту прирекла усю ідею антибільшовицького спротиву на загибель. Апологети комуністичної утопії потопили країну разом зі своїми політичними опонентами у крові «червоного терору».
Важливо Історія повторюється не завжди. Як польський сценарій 1939 року зазнав краху в Україні у 2022
Чехословацький корпус таки добрався до Владивостока, звідки почав свою практично кругосвітню подорож до батьківщини – щойно утвореної центральноєвропейської слов’янської «вітрини демократії», до складу якої увійшли й території сучасного українського Закарпаття. Останні бійці Корпусу добралися до Чехословаччини в листопаді 1920 року.
Радість їхнього проживання у вільній власній державі була недовгою – через неповні два десятиліття вона була розчленована та поглинута нацистською Німеччиною та її союзниками.
Який висновок можна зробити з цієї історії? Це те яку роль може відіграти організована сила. Один корпус іноземців, затиснутий у безкраїх просторах величезної імперії ледь не змінив хід історії. Можливо якби керівництво Антанти діяло більш рішуче і змогло належно мотивувати Чехословацький корпус, то хід громадянської війни був би зовсім іншим.
А для українців історія із Чехословацьким корпусом — приклад та водночас урок. Чехи та словаки змогли формувати справді дієвий бойовий підрозділ зі своїх розкиданих війною земляків. Українці на цьому поприщі були менш успішними, тож результат: у міжвоєнний період на карті Європи виникла суверенна Чехословаччина. Українці ж свою державу відстояти не змогли. Зокрема через те, що не змогли переконати Антанту у тому, що така держава була б вигідною союзникам. Чехи та словаки змогли продемонструвати свою цінність і тому їх держава існувала. Але все у цьому світі мінливе, тож на карті світу держава чехів і словаків існувала до пори, до часу…