Від Торецька та "Колхозчі" до Кубка СРСР, збірної та статусу одного з найяскравіших нападників в історії "гірників"
17 вересня легендарному футболісту "Шахтаря" Віктору Грачову виповнюється 70 років. Уроженець Донеччини провів за "гірників" більшу частину кар'єри, двічі вигравав Кубок СРСР, виступав за збірну СРСР та став одним із головних героїв єврокубкового сезону-1983/84. Sport RBC.UA згадує сім цікавих фактів про ювіляра.
Починав як воротар
У футбол ювіляр прийшов у підлітковому віці. Оскільки Грачов народився і зростав у Торецьку (тоді – Дзержинську), великого вибору гуртків для розитку дітей у нього не було. Утім, життя завжди тішить нас несподіваними поворотами долі. Як часто буває в таких історіях, все вирішив один випадок.
"Одного дня у тодішньому Дзержинську (нині – Торецьку) оголосили набір у дитячо-юнацьку школу класу Б. Клас А – це була Вища ліга, а клас Б – перша. Я вирішив теж піти у ДЮСШ. Прийшов на стадіон і виявився найнижчим за зростом. Мене поставили у ворота", – згадував Віктор Грачов в одній з наших із ним розмов.
Правда Віктор Олександрович вже у ті роки мав стійкий характер і не боявся відстоювати свої інтереси. Тому переконав тодішнього тренера дати шанс спробувати свої сили не у воротах, а попереду.
"Я не витримав і сказав тренеру: "Можна я піду грати вперед?". І в першому ж матчі в атаці я нормально суперникам назабивав тоді. Тренер, який відповідав за набір, Шаріфов Олег Османович, одразу підійшов до мене і сказав: "Так, післязавтра до мене на тренування!". Так я і почав потрохи займатися у групі", – згадував Грачов.
До "Шахтаря" він прийшов не прямою дорогою
Професійна кар'єра Грачова почалася не в Донецьку. Він встиг пограти за "Спартак" з Орла, ашхабадський "Колхозчі" та московське "Торпедо". Саме в "Колхозчі" нападник провів три сезони та забив 23 голи у 104 матчах. У 1980 році Грачов нарешті став гравцем "Шахтаря".
Віктор Грачов (фото: ФК "Шахтар)
Повертався до "Шахтаря" не один раз
Грачов залишав Донецьк, але щоразу повертався. Найдовший період у клубі припав на 1982–1990 роки. В інтерв'ю на 60-річчя футболіст розповідав, що мав пропозиції від інших українських грандів, але хотів грати саме за "Шахтар".
Цікаво, що інтерес до правого форварда свого часу мало і київське "Динамо". А якщо конкретніше – сам Валерій Лобановський. Грачов був близьким до такого трансферу, але у вирішальний момент передумав, що вплинуло і на його кар'єру у збірній СРСР.
"Я двічі відмовився переходити до "Динамо". Причому, в другий раз я вже і заяву написав і у січні мав летіти до Києва. Але ми сиділи, говорили із дружиною, подумали і квиток так і залишився на столі. Я так і не полетів до Києва. Тому і ситуація зі збірною ускладнилася. Окрім цього фактору ще ж і конкуренція була великою у збірній", – розповідав Віктор Грачов.
Лідер єврокубкового "Шахтаря" 1983/84
Той сезон став одним із найяскравіших у радянській історії "гірників". "Шахтар" дійшов до чвертьфіналу Кубка володарів кубків, а Грачов забив п'ять голів у турнірі. Зокрема, він забив переможний м'яч у першому матчі проти швейцарського "Серветта" — на 85-й хвилині.
Яскраві виступи нападника привертали до нього увагу з боку європейських клубів. Найбільш конкретну пропозицію "Шахтарю" тоді робила дортмундська "Боруссія", але сам Віктор Олександрович про це дізнався лише за два десятиліття…
Донецький "Паганіні"
Одне з найвідоміших прізвиськ Грачова – "Паганіні". Воно відображало його технічну манеру гри та індивідуальну майстерність.
А в цілому, Віктор Грачов – легендарна постать для донецького футбольного вболівальника. Це для мого покоління легендами дитинства були Бєлік, Воробей, Ателькін та Шутков. А для покоління наших батьків легендами були Грачов, Старухін та Соколовський.
Віктор Грачов і Дуглас Коста в українському Донецьку (фото: ФК "Шахтар")
Міг перейти до "Порту"
Мало кому відомо, але у 1984 році, після матчу "Шахтаря" та "Порту" у Кубку володарів Кубків УЄФА, Віктор Грачов неабияк вразив португальський клуб. Мова йшла про можливий перехід, однак як і у випадку із "Боруссією", до гравця навіть не дійшла інформація про бажання іншого клубу підсилити свій склад саме ним.
Зіграв лише один матч за збірну СРСР
Грачов провів один матч за основну збірну СРСР та шість – за олімпійську, забивши один гол. Загалом у чемпіонатах СРСР він зіграв 292 матчі та забив 66 м'ячів. Після завершення ігрової кар'єри працював тренером, зокрема у системі "Шахтаря", а у 2002 році отримав звання заслуженого тренера України.
Чому так? Сам Віктор Олександрович, окрім напружених взаємин із Валерієм Лобановським, вважає, що головною причиною його нечастих виступів за радянську збірну є висока конкуренція за місце у складі головної команди СРСР.
Але у відборі на Олімпіаду-1984 Грачов долучився до лав олімпійської збірної. Що вмів "Донецький Паганіні" добре на собі відчула збірна Греції, яку СРСР переміг із рахунком 3:0, а перший м'яч у тій грі забив саме Грачов. Хтозна, як ця команда виступила би в Лос-Анджелесі, якби радянська влада не оголосила бойкот тим Іграм. Змість СРСР тоді на Олімпійському футбольному турнірі грала збірна Італії.