Волоський горіх — практично безвідходна культура. І заробляти тут можна не лише на продажі ядра. З нього віджимають олію, виготовляють мацерати, а макуху, що залишається після віджиму, переробляють на борошно та інші харчові продукти. Використання знаходиться навіть для зелених горіхів, перегородок, шкаралупи та листя. Тож один урожай може дати виробнику одразу кілька продуктів із доданою вартістю.
Та є й «але». Горіховий сад потребує значних інвестицій на старті, а чекати на їх повернення доводиться роками. Перший вагомий урожай отримують лише через 6–7 років. Якщо ж бізнес-модель передбачає тільки вирощування та продаж горіха як сировини, про повноцінну економічну віддачу можна говорити приблизно на 12–13-й рік.
Тому для невеликих господарств виходом може стати переробка.
Саме таким шляхом пішов Петро Скрипчук із Рівненщини — професор, доктор економічних наук Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП), голова обласного відділення Української горіхової асоціації та фермер. Разом із партнерами він вирощує горіхи, а 2024 року почав переробляти волоські на олію холодного віджиму.