Станом на 24 липня 2026 року українська економіка перетнула вкрай небезпечну межу. Як повідомляє UkrainianWall, морський експорт через порти «Великої Одеси» — Південний, Одеса та Чорноморськ — повністю зупинився. Уже третю добу поспіль акваторія залишається порожньою: жодне судно не наважується зайти під завантаження чи розвантаження.
Причина — цілеспрямовані удари росії по цивільних торгових суднах, що прямують до України. Після атаки на індійський корабель, унаслідок якої загинули члени екіпажу, найбільший у світі контейнерний перевізник Maersk оголосив про тимчасову зупинку всіх операцій на українському напрямку. Ставки військового страхування ризиків злетіли у п'ять разів — захід в українські порти став економічно невиправданим для судновласників.
Екіпажі вимагають подвійних і потрійних ставок зарплати за ризик, що ще більше роздуває витратну частину. При цьому український уряд страхує покупців зерна від зриву постачань на рівні міждержавних домовленостей, але для самого перевізника жодної державної страховки не передбачено. Приватний бізнес не готовий ризикувати судном вартістю в десятки мільйонів доларів.
Скільки втрачає економіка: 6% ВВП і $900 млн щомісяця
За оцінками економістів та учасників ринку, блокування глибоководних портів може коштувати Україні до 6% валового внутрішнього продукту. Втрата третини потужностей із перевалки зернових в одеському регіоні означає мінус $900 млн валютної виручки щомісяця — і це лише аграрний складник. Якщо додати експорт руди, металу, олії, сумарні втрати будуть значно більшими.
Через порти Одеси та Південного проходило 80% усього українського експорту. Зерно, на відміну від руди чи металу, потребує специфічних умов зберігання і швидко втрачає маржинальність через коливання світових цін. Ситуацію ускладнює закриття транзиту через територію окремих країн ЄС, через що логістичне плече для аграрія зростає до критичних позначок.
Що буде з цінами: імпортна пастка
Параліч морських перевезень б'є не лише по експорту. Зупинився захід контейнеровозів із промисловими товарами, технікою, електронікою та автозапчастинами. Морський шлях був найдешевшим каналом постачання — тепер він перекритий.
Вантажопотоки з Китаю, Туреччини та країн Азії змушені йти через дунайські порти або автомобільним транспортом із країн ЄС. Обидва варіанти суттєво збільшують собівартість. Дунайські термінали мають обмежену пропускну здатність, а доставка одного контейнера автотранспортом із європейського порту до Києва в рази дорожча за морський фрахт.
У найближчі місяці варто готуватися до подорожчання широкого спектру товарів: від будівельних матеріалів до автокомпонентів. Особливо чутливим буде сектор запчастин, де більшість позицій імпортується, а терміни постачань раніше були вивірені до дня.
Дунай не врятує: чому альтернативи обмежені
Дунайські порти Рені та Ізмаїл довели ефективність як альтернативний шлях, однак їхня пропускна здатність фізично обмежена глибиною каналу та тоннажем суден. Логістичне коло замикається на румунській Констанці, яка вже перевантажена власним і сербським зерном. Експерти також попереджають: росія, досягнувши тактичного успіху в зупинці судноплавства біля Одеси, може переключити увагу на дунайську інфраструктуру — таке вже траплялося.
Політолог Андрій Золотарьов наголошує: одеські порти не мають альтернативи, їхня пропускна здатність — понад 50 млн тонн вантажів. «Фактично для нас це вікно в світ, через яке Україна експортує виготовлену продукцію, а з іншого боку йде імпорт усього необхідного», — зазначає він.
Бюджетна прірва та курс гривні
Зупинка експорту означає пряме скорочення валютної виручки, що створює додатковий тиск на курс гривні. У державному бюджеті, який і без того дефіцитний, утворюється колосальна діра. Досі її вдавалося латати за рахунок фінансування від європейських партнерів, однак із кожним місяцем війни зростає політична втома донорів.
Економіст Олексій Кущ звертає увагу на парадоксальну ситуацію: уряд рф компенсує своїм аграріям 90% витрат на перевезення зерна до інших портів залізницею, тоді як український уряд збирається у серпні підвищувати залізничний тариф для аграріїв на 30%. «Зростання вартості логістики в умовах відсутності держпрограми з переробки аграрної сировини всередині країни може увігнати українських аграріїв у кризу», — попереджає Кущ.