Теорія п’яти мов кохання залишається популярною серед людей, які прагнуть краще зрозуміти себе та своїх партнерів. Водночас виникає питання, чи справді ці категорії відображають реальні потреби у стосунках, чи є лише спрощеним психологічним тестом.
Концепцію п’яти мов кохання у 1992 році запропонував американський пастор Гері Чепмен. Він виділив п’ять основних способів вираження та сприйняття любові: спільний час, допомога й турбота, слова підтримки, отримання подарунків та фізичні дотики.
Ідея набула значної популярності. За інформацією офіційного сайту проєкту Love Languages, відповідний онлайн-тест пройшли понад 150 мільйонів людей. Однак результати тесту не завжди збігаються з реальними відчуттями людей. Наприклад, подружжя, яке разом прожило десять років, отримало однаковий результат — «слова підтримки».
Попри це, компліменти викликають у них певну незручність, а значно більше відчуття любові приносить спільне проведення часу. Зокрема, для одного з партнерів набагато ціннішим проявом турботи є спільний перегляд фільмів та плани провести час разом, ніж словесні компліменти.
Це змушує замислитися над тим, наскільки точно п’ять категорій можуть описати складність людських почуттів. Адже навіть у тривалих стосунках люди можуть по-різному сприймати любов залежно від ситуації, досвіду та власних потреб. Попри популярність концепції, залишається відкритим питання: чи справді мови кохання допомагають будувати здорові стосунки та краще розуміти партнера, чи надто спрощують різноманіття людських емоцій?
Аріна Щукіна, студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка