Про це пише екс-редактор "Економічної правди" Сергій Лямець, цитуючи рішення суду.
"Причин для відмови знайшлося аж дві. Перша – відсутність української юрисдикції. Простіше кажучи, суд відмовився розглядати в Україні спір між двома кіпрськими офшорами. Друга – так зване арбітражне застереження. Якщо дві сторони заздалегідь домовилися, що судитимуться в Лондоні, там вони й мають судитися", – пише він.
Як випливає з документа, позивач не обґрунтував підсудність спору Господарському суду Києва. Також у договорах між Etrecom та Greatford було передбачено, що спори щодо їхніх умов мають розглядати виключно англійські суди.
Два офшори судилися у Києві
Etrecom є кіпрською компанією, яку називають фінансовим центром великої української аграрної групи Kernel. Greatford також зареєстрована на Кіпрі та історично пов’язана з корпоративним оточенням колишніх власників "Альфа-Банку Україна".
У 2021 році дві офшорні компанії уклали низку угод щодо Loan Participation Notes (LPN) — облігацій участі в кредиті, випущених нідерландською E.M.I.S. Finance B.V. Greatford продала Etrecom кілька пакетів цих паперів і мала за певних умов викупити їх назад. Згодом зворотного викупу не відбулося, і Kernel мав би чекати погашення своїх LPN до 2029 року.
"Однак юристи групи знайшли спосіб пришвидшити повернення грошей. Для цього вони вирішили судитися в Києві", – написав Лямець.
У 2026 році Etrecom звернулася до суду в Україні, залучивши до справи як співвідповідача державний Sense Bank. На думку автора, юристи Kernel штучно прив'язали приватний спір двої кіпрських офшорів до української юрисдикції. Саме участь українського банку мала створити формальну підставу для розгляду приватного спору двох кіпрських компаній у Києві.
Sense Bank міг втратити 1,75 мільярди
Сума позову становила близько $39 млн, або приблизно 1,75 млрд грн за поточним курсом.
"Насправді в Greatford грошей немає, тому заплатити за нього мав співвідповідач за позовом – державний Sense Bank.
1,75 мільярда – це майже 11% поточного капіталу банку, який становить 15,82 млрд грн. Відтік такої великої суми – смертний вирок для будь-якого банку", – зазначив Лямець.
Sense Bank був націоналізований у липні 2023 року, тому можливі збитки банку зрештою могли стати проблемою держави. Автор припускає, що значне погіршення капіталу могло б змусити державу докапіталізовувати банк коштом бюджету.
"Sense Bank – величезний системний банк. Його крах зачепить сотні тисяч клієнтів, а економіка втратить мільярди гривень і отримає величезну пробоїну у ВВП. Ось чому вимогу майже на $39 млн до Sense Bank не можна розглядати виключно як спір між приватними компаніями", – написав він.
Юристи Sense Bank були напрочуд пасивними
Окрему увагу автор звертає на поведінку сторін у процесі. За його оцінкою, юристи Greatford діяли активніше за представників Sense Bank та Міністерства фінансів, хоча саме державний банк ніс значний фінансовий ризик.
"У суді юристам Kernel протистояли радше юристи Greatford, яку пов'язують із колишніми власниками, ніж Sense Bank чи Мінфіну. Останні поводилися напрочуд пасивно. Зокрема, юристи Sense Bank і Мінфіну повністю ігнорували той факт, що судовий процес вела суддя Світлана Погрібна, відряджена до Київського господарського суду з Полтави… Вона, ймовірно, мала сильний конфлікт інтересів у цій справі", – зазначив Лямець.
За його твердженням, лише Greatford порушувала питання про відвід судді Світлани Погрібної, що раніше вже розглядала справи за участі Kernel. Після того, як у відводі відмовили, про конфлікт інтересів судді Погрібної писали окремі ЗМІ. Проте Sense Bank подав власну заяву про відвід лише 29 липня — того самого дня, коли Погрібна заявила самовідвід.
"Мені такий збіг видався підозрілим, бо він виглядав як технічна операція. Можливо, юристи банку вже знали про намір судді заявити самовідвід і поспішили зберегти обличчя, подавши клопотання. Після чого їм відмовили, щоб задовольнити заяву самої Погрібної", – зазначив автор.
Автор припустив, що з мовчазної згоди юристів держбанку суддя Погрібна справді могла б розглядати позов Kernel, якби не журналісти, і для держави її рішення мало б катастрофічні наслідки.
Він окремо зазначив, компанія Greatford захищала передусім саму себе. Її приватний інтерес у цій справі об'єктивно збігся з майновим інтересом України. Тим не менше, поведінка державних юристів виглядала дуже підозріло.
Автор трактує таку поведінку держбанку як надмірно пасивну, хоча доказів домовленості між посадовцями Sense Bank та Kernel немає.
Рішення суду могло бути пов'язане зі справою "Форест Гамп"
Лямець звернув увагу ще на один дивний збіг на фінальній стадії процесу.
29 вересня Sense Bank звернувся до суду із заявою про те, що справа не повинна розглядатися в Україні через виключну юрисдикцію англійських судів. І вже 30 вересня Господарський суд Києва залишив позов Kernel без розгляду. Таким чином, між реєстрацією заяви "Сенсу" і судовим рішенням минув лише один день.
"Київський господарський суд задовольнив це прохання і при цьому встиг скласти доволі детальне обґрунтування на дев'ять сторінок щільного тексту – зазвичай таке пишуть кілька днів… Не знаю, як вам, а мені це виглядає як ще одне технічне рішення. Дуже схоже, що юристи банку подали клопотання, коли вже було в принципі відомо, що суд відмовить Kernel", – зазначив автор.
Автор припустив, що напередодні цього відбулися суттєві зміни у структурі управління Sense Bank.
"19 серпня після політичного скандалу було відсторонено від посади голову наглядової ради Sense Bank Миколу Гладишенка, а голова правління банку Олексій Ступак отримав підозру. Через два тижні в межах гучного розслідування під кодовою назвою "Форест Гамп" Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обрав обом запобіжні заходи… Переконаний, ця різка зміна управлінських розстановок у керівництві Sense Bank стала ще однією причиною, з якої судовий процес Kernel не склався", – вважає він.
Ризик багатомільярдних позовів
За оцінкою автора, справа могла мати значно ширші наслідки, ніж один позов Kernel на $39 млн.
У разі перемоги агрохолдингу, інші власники аналогічних LPN могли б спробувати використати той самий механізм і також висунути вимоги до Sense Bank. За його оцінкою, сукупний обсяг потенційних претензій у такому сценарії міг би становити мільярди гривень.
"Мені невідомий загальний обсяг випущених LPN, але, за чутками, це півмільярда доларів", – зазначив автор.
Серед великих власників таких паперів зокрема згадується група ICU Макара Пасенюка та Костянтина Стеценка. Автор наголосив: немає підстав стверджувати, що ICU вже готує аналогічний позов. Йдеться лише про потенційну можливість використання такого прецеденту.
Таким чином, рішення Господарського суду Києва фактично закрило можливість стягнути із державного Sense Bank величезні суми, які лягли б тягарем на державний бюджет.
"Проста відмова розглядати позов «коштує» значно більше, ніж $39 мільйонів. Рішення вийшло далеко за межі спору Etrecom, Greatford і Sense Bank", – зазначив Лямець.