Ранок у державній поліклініці в Польщі починається тихо: електронна реєстратура, пацієнти з телефонами в руках і табло з номерами кабінетів. У черзі поруч можна почути польську, українську, англійську, іноді грузинську або арабську мову. Польська медицина давно перестала бути системою лише для громадян країни – сьогодні вона щодня приймає тисячі іноземців.
«Я боялася першого візиту більше через мову, ніж через саму хворобу», – розповідає Марія, студентка з України, яка навчається на другому курсі в університеті в Познані. Вона живе в Польщі вже майже два роки, але з державними медичними закладами зіткнулася вперше лише восени. «Я не до кінця розуміла, як працює система. Чи потрібне направлення, куди дзвонити, що таке NFZ».
NFZ – Національний фонд здоров’я. Це основа польської системи охорони здоров’я. Саме через нього фінансується безкоштовна медицина. Іноземці, які навчаються або працюють у Польщі, можуть користуватися державною медичною допомогою за умови наявності страхування. Проте навіть після оформлення документів система залишається складною для тих, хто не знайомий з її правилами.
«Я оформив страхування одразу після працевлаштування, але не знав, що без направлення від сімейного лікаря до спеціаліста не потрапиш», – каже Алішер, IT-спеціаліст з Грузії. За його словами, найбільшим випробуванням стали черги. «До ендокринолога я чекав майже два місяці. Для мене це було несподівано, бо я думав, що в Європі все відбувається швидше».
Ще одним бар’єром для іноземців залишається мова. Навіть якщо лікар володіє англійською, більшість електронних систем, медичних термінів і документів – польською. «Лікар був уважний, але я боялася щось неправильно зрозуміти», – зізнається Марія. За її словами, перед кожним візитом вона готує список фраз і симптомів польською мовою.
Через це багато іноземців обирають приватні клініки. Там запис відбувається швидше, а консультації часто проводяться англійською. «У приватній клініці мене прийняли наступного дня, але за візит я заплатила майже 250 злотих, це 70 доларів», – каже Марія. Для студентів і людей з невисоким доходом така медицина стає радше винятком, ніж правилом.
Окрему групу пацієнтів складають біженці та особи з тимчасовим захистом. Вони мають право на безкоштовну медичну допомогу, проте на практиці стикаються з тими ж труднощами. «Система зараз дуже навантажена», – пояснює Анна, волонтерка, яка допомагає іноземцям орієнтуватися в польській медицині. «Лікарі стараються, але пацієнтів багато, а перекладачів не вистачає».
Попри всі проблеми, іноземці відзначають і позитивні сторони польської медицини. Це електронні рецепти, онлайн-кабінети пацієнта, доступ до результатів аналізів через інтернет. «Мені подобається, що я можу перевірити все в телефоні і не носити паперові довідки», – додає Алішер.
Польська медицина для іноземців сьогодні – це простір адаптації і компромісів. Вона вимагає терпіння, знання правил і готовності вчитися новому. Але саме через такі щоденні візити до лікаря, черги і розмови з медперсоналом іноземці поступово стають частиною польського суспільства. І для багатьох цей досвід – не лише про здоров’я, а й про інтеграцію в нову країну.